Популярне

"Усе найкраще дітям" - свідчить старе добре гасло

днак що в Україні отримують діти-сироти, (яких більше 103 тисяч по всій країні), і яка доля чекає їх після виходу з дитячих будинків та інтернатів? Сьогодні благодійники кажуть про допомогу сиротам, насправді допомагаючи адміністраціям дитячих будинків.

У той же час, працівники деяких інтернатів, щоб не втратити ставку, займаються добровільно-примусовим набором дітей з неблагополучних сімей. Втішає  лише те, що вперше за всю історію незалежності України чиновники заговорили про реформу в сфері виховання дітей, позбавлених батьківського піклування.

Не хлібом єдиним ...

Сьогодні дитина, яка перебуває на вихованні у державному закладі, можна сказати, має все ... тобто матеріально забезпечена всім необхідним. При цьому держустанова не може дати людині найголовніше - повноцінну соціалізацію. Соціологи в цьому зв’язку називають ряд проблем, які очікують випускників виховних установ. Так, діти, прийняті на опіку в сім’ї після тривалого перебування в інтернаті, практично не здатні забезпечувати свій елементарний побут. Ця теза повністю підтверджує Світлана Ханжева - жінка, яка виховала понад 20 прийомних дітей в Запоріжжі. Одна її вихованка в 15 років, відразу після дитячого будинку, не могла заварити чашку чаю - адже раніше їй просто не доводилося цього робити. Повне матеріальне забезпечення в купе з невмінням грамотно розпоряджатися майном утворюють гримучу суміш. Рано чи пізно матеріальне дотування закінчується, а подорослішав дитина до цього, як правило, не готова. Багато в чому з цим явищем сьогодні пов’язують ту величезну кількість випускників інтернатів, які потрапили до в’язниць. Так, за даними керівника Одеськогоблагодійного фонду "Світлий дім" Євгена Заславського, більше 70% юнаків з інтернату потрапляють на лаву підсудних, а 60% дівчат поповнюють ряди повій.

Варто відзначити, що і з матеріальним забезпеченням іноді буває не все гладко. Так, деякий час тому в Житомирській області стався резонансний скандал. Юрист Новоград-Волинської школи-інтернату збагатилася на 110 000 гривень за рахунок сирітських грошей. Жінка мала доручення для роботи з рахунками дітей і в якийсь момент, не втрималася від спокуси поживитися.

Розумна і не дуже благодійність ...

Сьогодні благодійність стала модним атрибутом серед можновладців. Це, безумовно позитивний процес, проте як тільки благодійність стала масовою, вона почала приймати, часом, бездумний характер. Ні для кого не секрет, що на День захисту дітей (1-го червня) дитячі будинки перетворюються в "склади" іграшок та солодощів. Однак така благодійність схожа, швидше, на задоволення почуття власної важливості, ніж на розумне бажання реально допомогти знедоленим. Все більша кількість волонтерів приходить до висновку про згубність "годування" інтернатів. Адже чим краще фінансуються ці заклади, тим важливіше вони для чиновників. Адже завдання держави не налагодити роботу дитячих будинків, а створити умови для сімейного виховання всіх дітей.

"Сиротам допомагають все ... Чому ж тоді сиріт та інтернатних закладів не стає менше? Все дуже просто. Навіщо припиняти те, що так добре фінансується? "- впевнений заступник  голови громадської організації "Родина для дітей" Олександр Хвостенко.

Таким чином заможним людям, які бажають реально допомогти дітям, можна порадити, наприклад, здійснювати підтримку прийомних сімей, не займаючись безпосередньо вливанням грошей на рахунки установи.

Якщо говорити про діяльність волонтерських організацій, то їх принципи благодійності, як правило, куди більш дієві і розумні. Люди, які не мають грошей, можуть дарувати увагу. Так Запорізька організація "Angels" влаштовує театралізовані вистави перед вихованцями різних установ, даруючи дітям щось більш важливе, ніж солодощі. Кілька далі пішов БФ "Щаслива дитина", який крім адресної, координаційної та іншої допомоги проводить проект "Я хочу бути". В рамках проекту дітей знайомлять з різними професіями прямо на виробництві.

Кому вигідно сирітство як явище?

Відповідь на це питання очевидна - тим, хто обслуговує сиріт. Вся сучасна система виховання дітей, позбавлених опіки, успадкована з СРСР і вже морально застаріла. По суті, мета цієї системи зводиться ні до забезпечення дітей нормальною освітою в рамках сім’ї, а до забезпечення їх "всім необхідним" з матеріальної точки зору. Важко в це повірити, але система інтернатів багато в чому і є причиною втрати багатьма дітьми батьківської опіки. Так, після різкого демографічного спаду в 90-х впав попит на всі дитячі установи (включаючи дитячі будинки). Держава відреагувала на цю ситуацію стандартно - почала оптимізувати галузь, скорочуючи штати. Ніхто не очікував, що співробітники інтернатів, щоб не втратити роботу, почнуть активну діяльність по «набору» дітей.

«Почалися поїздки по неблагополучних сім’ях. Батькам активно пропонували віддати дитину. Іноді співробітники відкрито погрожували забрати дітей через суд », - каже волонтер БФ" Щаслива дитина "Вікторія Молчанова.

Бувають і зовсім кричущі випадки, коли люди, тимчасово віддавши дитину в дитячий будинок, не можуть через короткий час його забрати. Так за інформацією правозахисників, в одному з Маріупольських дитячих будинків незаконно утримують і не віддають батькам 2-х дітей. Їх матері тимчасово віддали своїх чад під опіку дитячого будинку. Адвокати припускають, що за малюків чиновникам пообіцяли винагороду іноземці. Між тим, жінки обзавелися житлом, поправили матеріальне становище і готові забрати назад своїх дітей. Але адміністрація дитячого будинку відмовляє.

Варто відзначити, що много хто з психологів впевнені - родину інтернат замінити не може і вилучення дитини (або відмова повернення дитини в сім’ю) - це виняткова крайня міра.

Між тим, відомі випадки, коли опікуни віддавали своїх підопічних не в інтернати, а іноземцям, ігноруючи закони України, які передбачають подібні дії лише після перевірки прийомної сім’ї спеціальними органами. Так 7-го травня 2012 прокуратура Дніпропетровської області порушила кримінальну справу відносно опікуна (ч.1 ст.169 КК), який незаконно передав на виховання за кордон свою неповнолітню сестру. Чоловік з сестрою прибув до Італії, де відповідно до місцевого законодавства оформив опікунство на іноземців, проігнорувавши законодавство України.

Дитбудинковий конвеєр ...

Велика кількість матеріальних і психологічних проблем у випускників інтернатів дуже часто призводить до того, що подорослішали діти, позбавлені належного сімейного виховання, просто не в змозі виховувати своїх чад. А ті, хто проявляє стійкість і звертається за допомогою до чиновників, часто наштовхуються на байдужість.

"Більшість дівчат відразу ж народжують, стають матерями-одинаками без даху над головою. Але вони не кидають своїх дітей, бо знають, що таке рости без батьків. Коли вони приходять в соціальні служби за допомогою, їм одразу ж пропонують віддати дітей в інтернати . Чомусь держава з усіх сил намагається з маргінального прошарку суспільства вийняти дітей, помістити їх до притулків, в надії на те, що ці верстви вимруть самі по собі, не розуміючи, що тим самим, вони створюють замкнуте коло ", - упевнений громадський Євген Заславський.
А тим часом, старі виховательки в дитячих будинках пам’ятають цілі "династії" вихованців, які пройшли через установу.

Квартирне питання

Не менш гострою проблемою для випускника інтернату залишається питання житла. Показовий випадок стався вСімферополі. Тут ледь не дійшло до масових акцій, коли, на думку активістів асоціації "Моя родина", Залізничний суд міста прийняв несправедливе рішення щодо виділення житла сиротам. По суті, суд відхилив позов, в якому були пред’явлені вимоги до міської ради забезпечити житлом сиріт. Однак самої цинічної складовою цього спору став той факт, що судді дуже часто самі подають позови на забезпечення себе житлом і, як не дивно, виграють.

Замість епілогу ...

Сьогодні намітилися позитивні тенденції у сфері виховання дітей, позбавлених піклування. Чиновники все частіше починають говорити про необхідність переходу від дитбудинку системи до сімейного або до дитячих будинків сімейного типу. Створена законодавча база, матеріально прийомні сім’ї також забезпечуються непогано. Однак тут постає інша проблема - повернення дітей.

Законодавчо слабо прописаний контроль над долею дітей у прийомних сім’ях, та і співробітники соціальних служб погано виконують свої обов’язки по соціальному супроводу таких сімей. І це в кінцевому підсумку дає козир в руки керівників інтернатів. Вони в один голос трублять: не віддамо дітей у прийомні сім’ї, тому що їх там використовують як робочу силу, їх ображають, а потім повертають нам назад з глибокою психологічною травмою.

На жаль, такі факти є, і це вбиває на корені саму ідею сімейного виховання, перекреслюючи весь позитивний досвід прийомних сімей, накопичений за останні роки.
І дуже шкода, що держава, замість того щоб посилити відбір прийомних батьків, організувати навчання майбутніх прийомних тат і мам, щоб вони були готові до проблем, що виникають всередині прийомної сім’ї, і боролися з ними, а не поспішали повертати складну дитину, йдуть на поводу у інтернатів, згортаючи програми, орієнтовані на підтримку прийомних сімей.

В результаті волонтери, які шукають усиновлювачів для інтернатівських дітей, часом наштовхуються на град нерозуміння з боку чиновників, і тисячі дітей так залишаються без сім’ї.

Пише www.0352.com.ua

Суспільство

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією