Кілька метрів від криниці до хати видавалися Надії нескінченно довгими, а відро з водою – надзвичайно важким. Аж стрепенулася, коли почула за спиною дзвінкий голос сусідки:
- Давайте я вам допоможу. Чого ж це ви, тітко, самі повні відра носите? Ви ж після операції…
- А хто ж допоможе? – виправдовувалась жінка. - Петро ж у полі…
- А Сергій Петрович? Так близько живе, а так рідко навідується. В багатьох вже вода з кранів у хаті біжить, міг би і вам провести. Та й город у вас заріс цього року, – сипала словами, мов горохом, молоденька сусідка.
- Не може приїхати Сергійко, робота. Посада ж у нього відповідальна, - скупо відповіла Надія.
- А я чула, що на море поїхав… - щебетала сусідка.
Ці слова боляче кольнули ніжне материнське серце. Подякувала Надія сусідці і присіла під яблунею, а думки поринули в молодість… … Того літа вишні у їх саду вродили дуже рясно. Гілки аж вгиналися від стиглих ягід.
- Але вже у вас вишні! – із заздрістю, смачно плямкаючи губами, мовив сусід Антон. – А чого не зриваєте? Он вже аж чорні.
- Петро на роботі, а на мені і город, і господарка. Не до вишень, - заклопотано мовила Надія, показуючи на гору випраної білизни.
- А Сергійко? – здивовано запитав сусід. – Я он свого козака, - а вони однолітки з Сергійком - і у поле беру, і вдома все допоможе.
- Ще встигне наробитися, - вигороджувала Надія свою «кровинку».
- Ну, дивися, сусідко, а то не буде кому на старість ложку води подати. Куй залізо, поки воно гаряче…
- Нема коли філософствувати, Антоне. Треба працювати, – кинула роздратовано.
Не любила Надія, коли її повчали…
Два десятки літ збігло за водою, а здається все було ніби вчора. Не встигла Надія й оглянутися, як став Сергійко поважним Сергієм Петровичем. Із задуми жінку вивів дитячий галас на сусідському подвір’ї.
- Напевне, до Антона син приїхав з дітьми, - майнула думка.
- Ой, Антоне, - сумно зітхнула жінка, - ти ж як у воду дивився багато років тому. А до мого Сергійка не раз треба було доброго ременя, ой не раз. А я все шкодувала. Ото вся моя надмірна материнська любов наробила. А за помилки треба розплачуватися, ой як треба.
По обличчі Надії градом котилися гіркі сльози. У них змішалися і жаль до себе, і запізніле каяття за власні помилки, і заздрість сусідові, до якого приїхали син та онуки…
Світлана Чихарівська
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
система комментування CACKLE25 лютого на Тернопільщині стартувала кампанії з вакцинації проти COVID-19. У перший день в області щеплення отримали 90 осіб. Це один з найвищих показників в Україні.
Спілкуємося з Іванечком Павлом Мирославовичем, бухгалтером-експертом ТОВ «Тер Аудит», заступником голови громадської ради ГУ ДПС у Тернопільській області:
Ви мрієте провести час за містом? Кемпінг стає все більш популярним видом відпочинку, але не всі знають, що взяти з собою в таку подорож. Туристичні та кемпінгові приналежності — незамінне спорядження в інвентарі кожного туриста.
Підприємці в Україні з острахом чекають на податкові перевірки. Невеликий бізнес не завжди має можливість отримувати фахову юридичну допомогу до, під час та після інспекцій.
01.12.2020 року відійшов у засвіти відомий педагог Тернопілля, учитель учителів, колишній директор обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (1985-2014) Юрій Васильович БУГАН.
- фільми в кінотеатрах України
